У 2025 році перед українською сталеливарною промисловістю постають нові виклики, які можуть суттєво вплинути на обсяги виробництва та експорту сталі. Стагнація на внутрішньому ринку в поєднанні зі складною ситуацією на зовнішніх ринках ставить під сумнів здатність галузі підтримувати навіть поточні показники.
За прогнозами, виробництво сталі в Україні в 2025 році може скоротитися на 9,3% до 6,8 млн тонн. Основними причинами цього падіння є проблеми в ланцюгах поставок, стагнація внутрішнього попиту та погіршення умов експорту. Водночас песимістичний сценарій передбачає повне закриття деяких металургійних і гірничодобувних заводів.
У 2024 році споживання сталі в Україні залишилося на рівні 3,4 млн тонн, що вказує на відсутність зростання, незважаючи на відновлення економіки. Сталеспоживаючі галузі продемонстрували неоднозначну динаміку: будівництво житла зросло на 26% у першому півріччі 2024 року, але площа нових житлових проектів скоротилася на 6,6%. Виробництво металевих будівельних конструкцій зросло на 21,7%, а виробництво транспортних засобів зменшилося на 2,5%.
Зовнішні ринки також залишаються несприятливими. Європейська сталеливарна промисловість досі перебуває у стані кризи, що також впливає на Україну, яка є невід’ємною частиною цього ринку. Очікується, що у 2025 році споживання сталі в ЄС ще більше скоротиться, а ціни на плоский прокат можуть впасти ще на 4%.
Додатковим фактором ризику є зниження цін на залізну руду, що негативно позначається на рентабельності українських виробників. У 2024 році середня ціна руди впала на 10%, а наступного року очікується подальше падіння на 13-14%.
Попри песимістичні прогнози, рушійною силою промислового розвитку може стати завершення активної фази бойових дій. Однак, навіть якщо війна закінчиться на початку 2025 року, очікувати значного зростання споживання ще зарано. Українській економіці потрібен час для відновлення, а промисловості потрібні масштабні інвестиції для підтримки виробництва.
Безсумнівно, 2025 рік стане ще одним випробуванням для української гірничо-металургійної промисловості, і від вирішення викликів залежатиме майбутнє сталеливарної галузі. Наразі ключовими проблемами галузі є зростання вартості енергоносіїв та логістики, брак кваліфікованих кадрів тощо. Виробникам сталі та залізної руди стає все важче залишатися конкурентоспроможними як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, оскільки ціни на електроенергію зростають, перевищує європейські, а тарифи на залізниці зростають вдруге за останні три роки.
Нагадаємо, за підсумками 2023 року українські металурги збільшили виробництво катанки на 0,4% порівняно з 2022 роком – до 5,37 млн тонн. Виплавка чавуну за рік склала 6 млн тонн, тобто на 6,1% менше, ніж у 2022 році, а сталі. — 6,23 млн тонн (-0,6% р/р).
Експорт металопрокату у 2023 році становив 1,78 млн тонн, у 2022 році – 2,47 млн, а у 2021 році – 8,34 млн тонн. Імпорт супутньої продукції минулого року становив 1,18 млн тонн, у 2022 році – 621,6 тис. тонн, а у 2021 році – 1,12 млн тонн.
Як повідомляє: «УкрРудПром» Україна
