Українська металургійна та важка промисловість бореться з нестачею кадрів, оскільки більшість робітників на передовій. Зокрема, кількість працівників у Запоріжжі з початку повномасштабної війни скоротилася на 20%, але завод продовжує працювати, йдеться в прес-релізі гірничо-металургійного монополіста Метінвест Ріната Ахметова.
Нині «Запоріжсталь» є найбільшим металургійним комбінатом України, оскільки «Азовсталь» та ММК ім. Ілліча знищені та опиняються на тимчасово окупованій території. До війни на підприємстві працювало близько 10 тис. чоловік. Зараз їх залишилося лише 8 тисяч, майже 1,1 тисячі воюють на фронті, понад 500 працівників переїхали.
Робота на підприємстві не припиняється попри майже щоденні обстріли Запоріжжя росіянами. Роботу доменних печей заводу призупинили на початку повномасштабного вторгнення, вдруге за всю історію підприємства, але буквально через місяць ситуація на фронті стабілізувалася і роботу доменних печей було відновлено, спочатку два, а потім і третій.
«Зупинити роботу доменної печі неможливо. На відновлення знадобиться місяць. Тому в Україні є металурги, які не залишають роботу ні за яких обставин. Вони поводяться як солдати на службі», – зазначив гендиректор «Запоріжжєсталі» Роман Слободянюк.
У нинішній ситуації знайти кваліфікованих працівників практично неможливо. «Запоріжсталь» навчає нових людей, що займає багато часу. Відповідальний за доменні печі повинен оволодіти професією протягом п'яти років. А щоб навчитися виконувати найпростіші операції, знадобиться півроку.
«Металургійна промисловість є вимогливою галуззю, вам потрібно розуміти, що ви робите. Деякі роботи вимагають шестимісячного навчання, інші – п’ять років. І ми втратили велику частину нашого запасу знань. Ми намагаємося це компенсувати, але це важко», – додав Слободянюк.
Збройні Сили України шукають багато витривалих та кваліфікованих працівників, які звикли до дисципліни та складних умов праці. Водночас без них галузь занепадає.
Багато шахтарів також були мобілізовані на фронт. Зокрема, до 24 лютого 2022 року на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті (Інгулецький ГЗК) працювало 4,5 тис. осіб. працівників, а наразі залишилося 2,4 тис. Люди.
«На передовій – 820 наших співробітників. 26 з них загинули, близько 20 потрапили в полон і 20 пропали безвісти. У нас не вистачає працівників, багато людей воюють. Часто одній людині доводиться виконувати роботу двох. У кожну зміну роботи набагато більше, тому що нас дуже мало, – коментує директор з персоналу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату Михайло Цуркан.
Окрім дефіциту персоналу, підприємства галузі також борються з логістикою, енергоресурсами та доступом до запчастин. Ці фактори ускладнюють підвищення завантаження виробничих потужностей, збільшення експорту та податкових платежів.
Як повідомляє: «УкрРудПром» Україна
