Авторитетний інститут економічних досліджень, проведений IFO з Мюнхена, опублікував на тлі переговорів України та США в аналітичній записці Minerals «Стратегічні ресурси української сировини: шанс посилити ланцюги поставок ЄС?» DW поговорила з автором доповіді, економіст Ізабелла Гуревіч.
DW: Мадам Гуревіч, чому європейські корисні копалини важливі для Європейського Союзу?
Ізабелла Гуревіч: Тепер вони багато говорять про сировину. Сур Гендель стає все більш політизованим. Важливо, щоб Європейський Союз мав надійні джерела сировини, на якій можна покластися. Ці ресурси важливі як для «зеленої», так і для цифрової трансформації, а також для розвитку оборонних технологій. Тому гарантування пропозиції цих ресурсів має бути пріоритетним завданням. Україна має значні депозити, важливі для галузі ЄС. Особливо важливі стратегічні ресурси, як марганець, титан, графіт, літіум, кобальт, мідь та нікель.
— Що робить ці стратегічні ресурси?
-Стратегічна сировина полягає в тому, що це дуже важливо для економіки, попит на неї швидко зростає, важко щось замінити, і в той же час існує ризик для ланцюга поставок цієї сировини. Європа розглядає цей ризик. Зрештою, лише невелика кількість країн має стратегічні ресурси, в основному поза ЄС. У той же час, існує високий ризик перерв із запасами через нещасні випадки або незалежні ситуації та через зміну політичної ситуації у відповідних країнах. У разі відмови ланцюга поставок інших постачальників його надзвичайно важко знайти.
— В аналітичній примітці ви говорите про цю стратегічно важливу сировину як «сировину майбутнього». Що саме важливо для економіки ЄС?
— Європейський Союз визначив 15 «технології майбутнього», важливі для «зеленої» та цифрової трансформації, а також для розвитку оборонних технологій. Розробка цих «технології майбутнього» вимагає надійного постачання 34 типів критичної сировини. 20 з них в Україні. Це дуже великий показник. Ця сировина необхідна для виробництва супутників, безпілотних систем, сонячних батарей, серверної інфраструктури. Але спочатку ми говоримо про виробництво літій-іонних батарей. Ось чому Європейський Союз та Україна є стратегічними партнерами як у галузі стратегічної сировини в цілому, а також у сфері перспектив виробництва літій-іонних батарей. Україна має відкладення багатьох мінералів, необхідних для літій-іонних батарей.
— Існує багато міркувань щодо депозитів літію в Україні. Приємні цифри та конкретні потенційні депозити називаються. Але в той же час було відмічено, що оцінки депозитів проводилися навіть під час Радянського Союзу. Наскільки надійні дані про депозити літію в Україні?
— Так, інформація про доступ до громадськості значною мірою застаріла. Багато геологічних досліджень ще не проводили. Але, як я розумію, частина існуючої інформації не розкривається під час воєнного стану. Ось чому зараз важко діяти з офіційними номерами.
— Деякі експерти зазначають, що війну Росії проти України можна назвати війною за ресурси, оскільки битви в основному йдуть до мінералів, багатих мінералами. Чи розраховуються ці ресурси, на які і Європа, і США?
— Відомо, що значна частина родовища зосереджена на сході України. Зокрема, стратегічні ресурси, такі як літій, рідкісні землі. Використовуючи європейську базу даних інфраструктури гейологічних даних, ви можете дотримуватися конкретних родовищ на карті та визначити, чи вони вже знаходяться на території, конфіскованій Росією, і навіть у контрольованій Україні. Стратегічні ресурси Східної України дійсно потенційно важливі як для України, так і для її західних партнерів.
— Чи можна ці стратегічні мінерали називати однією з карт Трампа на шляху України в ЄС?
— Тільки мінеральні родовища для приєднання до ЄС не будуть. Для цього потрібна демократія, юридична держава та функціонуюча ринкова економіка. Україна йде цим шляхом, тому переговори щодо вступу вже розпочалися. Поглинання економічної інтеграції буде корисним для обох сторін, а співпраця в сировини може бути важливим елементом цієї інтеграції.
— У минулому ми були свідками того, що важливі ресурси України, такі як Titanium Red, а також база металургійної сировини, були під контролем олігархів. Чи буде такий сценарій важким завдяки співпраці з ЄС у цій галузі?
— Це політичне питання, з якого коментування, як економіст, вважає за краще бути обережним. Варто відзначити один новий приклад, який є сигналом, що Україна намагається зменшити вплив олігархів. Ми говоримо про фабрику Nikopol Ferroals, повернуті до державного контролю. (До недавнього часу завод контролював мільярдер Ігор Коломоїсткі, який зараз під вартою через звинувачення у шахрайстві та відмиванні грошей. Видання.) У цьому контексті варто зазначити, що прозорість та дотримання закону мають вирішальне значення, насамперед у співпраці з Європейським Союзом.
— В даний час на останньому етапі проводяться переговори про Україну та США на основі мінеральної угоди. З того, що відомо — Вашингтон має амбітні плани контролювати українські природні ресурси. Як це може перевищити перспективу партнерства України та ЄС щодо стратегічних ресурсів?
— Я б не задавав такого питання. Це можна порівняти з бізнесом. Кожна компанія має багато ключових клієнтів. Також у більшому масштабі ви можете враховувати співпрацю з ЄС та США. Важливо, щоб Україна була не лише мінами, але й для подальшої переробки сировини. Покупці цих продуктів можуть бути ЄС та США, які конкурують за доступ до ресурсів. У той же час, ми все ще не розуміємо, наскільки узгодження США з Україною буде рухатися відносно корисними копалинами та якими зобов'язаннями будуть у ній. Здається, що ця угода є засобом не стільки економічного розвитку України, скільки способу отримання гарантії безпеки.
З точки зору довготривалого розвитку економіки, пріоритетним КІВ повинен бути співпраця з ЄС, яка зосереджена на сталому розвитку та створенні доданої вартості в галузі сировини. Але короткотермінові проблеми безпеки є більш нагальними, а отже, угодою зі Сполученими Штатами. Це складний політичний баланс. У той же час Україна вже має спеціальну угоду про співпрацю в цій галузі з Європейським Союзом, що передбачає спільні зусилля щодо розробки стратегічно важливих копалин. Ця угода була підписана в 2021 році. ЄС покладався на стратегічне партнерство з Україною в цій галузі, яка має послідовність та довгострокове бачення. Мінус — це лише ЄС ЄС ЄС. Європейське співтовариство повинно діяти більш і менш бюрократично, прискорити прийняття рішень щодо захисту стратегічних позицій, які були виражені чотири роки тому у договорі з Україною щодо стратегічних ресурсів.
— Чи можете ви сказати, що Угода України та ЄС вже приносить деякі фрукти?
— ЄС підтримує Україну у питаннях геологічного дослідження та створення прозорої системи доступу до геологічної інформації. Це перші кроки для залучення інвесторів у майбутньому. Тим часом українські підприємства в галузі сировини мають можливість отримати європейські сертифікати на сталого розвитку, що відкриває доступ до європейського ринку. Україну запрошують на європейські конференції з сировиною, які є платформою для залучення інвестицій у видобуток та переробці корисних копалин. Ця угода містить весь набір інструментів програмування, головним чином у довгостроковій перспективі.
— Зараз на політичному рівні багато розмов про українські природні ресурси. Але ми не знаємо, які багато ресурсів доступні та наскільки економічно розумно можна виробляти. Як реально залучати інвесторів за таких обставин?
— Що стосується корисних копалин, то питання економічного обґрунтування повинно бути знижено. Зараз на перший план виходить багато геополітичних факторів, стратегічні ресурси сировини все частіше використовуються як інструмент тиску. За цих умов важливо гарантувати надійний та безперебійний доступ до таких ресурсів. Це часто навіть важливіше, ніж короткі економічні вигоди. У цьому сенсі Україна має переваги, вона має велике економічне значення для ЄС.
— Тим часом Росія відкрито намагається зацікавити нове американське керівництво США природними ресурсами, а також ресурсами окупованих територій України. Чи може така пропозиція бути вигіднішою з точки зору бізнесу?
— Немає нічого сказати про те, що пропозиція дуже сумнівна з моральної точки зору. Але є сумніви з економічної точки зору. Зрештою, розвиток перспективних депозитів -це тривала інвестиція. Такі інвестиції вимагають першої гарантії, враховуючи норми правової держави. Тут США повинні вирішити, чи вважають вони Росію юридичною державою.
Як повідомляє: «УкрРудПром» Україна
