Європі потрібна єдина відповідь на гібридну війну Росії

Мета проста — підірвати довіру, посіяти страх, уповільнити прийняття рішень і розділити союзників. Реакція Європи все ще надто розрізнена, оскільки кожна країна гасить пожежу сама, а не бореться з пожежами як частина єдиної системи. Це розкіш, якої вже немає в ЄС і НАТО.

По-перше, гібридна війна вже йде – це не «передвоєнний період» і не серія випадковостей. Збої в інфраструктурі, незвичайні логістичні збої, «непізнані» дрони над заводами та аеропортами, скоординовані кампанії з дезінформації – все це елементи одного конструктора. Їх ефективність базується на правдоподібному запереченні: встановити автора атаки складно, а значить, реакція запізнюється. Розмитий поріг відповідальності – головний ресурс ворога.

По-друге, Європа має перейти від повільної міжінституційної координації до швидкого реагування. Нам потрібен спільний «гібридний центр реагування» ЄС і НАТО, який працює 24/7. Його завдання: єдина картина подій на землі, в повітрі, на морі, в кіберпросторі та в інформаційному полі; технічна атрибуція; набір готових варіантів реагування – від санкцій і заморожування активів до кіберреагування, електронної війни та посилення патрулювання. Рішення слід вимірювати годинами та днями, а не тижнями.

По-третє, критична інфраструктура вимагає системного захисту. Балтійське, Північне та Чорне моря утворюють мережу енергетичних і телекомунікаційних артерій. Нам потрібні спільні патрулі та датчики вниз за течією, загальні стандарти моніторингу для мережевих операторів, інтеграція даних судноплавства, рибальського флоту та берегової охорони. Для надземних об’єктів – від електропідстанцій до залізничних вузлів – потрібні загальні протоколи безпеки, регулярні стрес-тести та навчання за участю військових, поліції та бізнесу.

Четвертий елемент – загальноєвропейський «антидроновий щит». Йдеться не лише про закупівлю систем протиповітряної оборони малої дальності, висотних радарів та засобів радіоелектронної боротьби. Потрібна мережа раннього попередження та телеметрії, щоб оператор у Польщі бачив те саме, що оператор у Німеччині чи Румунії. Стандартизація є ключем до масштабу: спільні інтерфейси, взаємосумісні боєприпаси, спільні програми навчання. Це зменшить витрати на закупівлі та прискорить реалізацію.

П’яте – кіберзахист та інформаційна стійкість. Європа має стандартизувати «швидкий шлях» для обміну компромісними показниками між державами та приватними операторами, формалізувати спільні «кібернавчання» та налагодити координацію проти дезінформації, від прозорого позначення фейкових новин до скоординованих інформаційних кампаній. Свобода слова не означає свободу саботувати інфраструктуру довіри.

Шостий принцип — чіткі стримувальні пороги. ЄС і НАТО повинні публічно провести червоні лінії: атака на підводний кабель, трубопровід, аеропорт або вузол енергетичної мережі автоматично запускає пакет санкцій, конфіскацій і кіберпротизаходів. Чим чіткіша ціна сірих атак, тим менше стимулів для їх збільшення.

Нарешті, промислова база. Гібридна війна висвітлює вузькі місця європейської оборонно-промислової схеми: брак боєприпасів, протиповітряна оборона малої дальності, радіоелектронна боротьба та обладнання для морського спостереження. Вихід – довгострокові контракти, спільні закупівлі та гармонізація вимог між країнами. Це безпосередньо пов’язано з підтримкою України: поставки ППО, боєприпасів та радіоелектронної зброї, що входять до загальноєвропейського циклу виробництва, зміцнюють безпеку не лише Києва, а й Варшави, Берліна та Парижа.

Україна – лінія фронту цієї війни. Те, що сьогодні перевірено на українських містах та інфраструктурі, завтра буде використано проти портів ЄС, металургії та енергетики. Для таких галузевих платформ, як «Укррудпром», це означає конкретні висновки: підприємствам потрібні плани безперервності бізнесу, які враховують безпілотники та кіберзагрози, безпеку електропостачання, безпечні канали зв’язку та сценарії тестування разом із правоохоронними органами. Інвестиції в безпеку — це не витрати, а страхування від простоїв і втрати репутації.

Європа сильна, коли вона працює як система. Гібридна війна знецінює фрагментацію та винагороджує швидкість, стандартизацію та прозорість. Вибір простий: або ми продовжуємо латати дірки одну за одною, або будуємо спільний щит – від дна Балтійського моря до виробничих цехів і дата-центрів. Чим швидше Європа перейде до другого, тим коротшим буде список слабких місць і нижчою буде ціна цієї «тіньової» війни.