сніг Всередині теплоелектростанції.
З приходом чергової української зими робота у величезному машинному залі кипить. Фігури інженерів губляться на тлі цієї гігантської споруди. Після нещодавнього російського авіаудару вони ремонтують те, що можуть, і видаляють те, що не можуть.
З міркувань безпеки ми не можемо сказати, де ми знаходимось або коли відвідали це місце. Ми також не можемо описати масштаби збитків або сказати, чи працює завод.
Нам повідомили, що Росія збирає всю інформацію для складання чергового списку об’єктів удару.
У четвер Москва здійснила другу масовану атаку на енергетичну інфраструктуру України менш ніж за два тижні.
Десять таких атак цього року створили величезне навантаження на енергосистему України.
До першої атаки цього місяця, 17 листопада, Україна вже втратила 9 ГВт генеруючих потужностей. Це приблизно половина електроенергії, використаної під час піку опалювального сезону минулої зими.
Нас попросили не розголошувати, чи був атакований завод, який ми відвідували, під час останньої російської атаки в четвер. Але, як і інші об’єкти по всій країні, об’єкт, який існує десятиліттями, зазнав численних атак безпілотників і ракет після того, як Володимир Путін почав повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Докази деструктивних намірів Росії всюди.
В одному з кутів машинного залу, під зяючою дірою в даху, робітники гріють руки над саморобним мангалом.
Величезні листи пластику покривають обладнання, щоб захистити його від стихії.
«Умови складні, — каже Олександр. «Ми не встигаємо відремонтувати навіть основне обладнання, не кажучи вже про дах і стіни. З кожним ударом все знову руйнується».
Західні союзники намагаються допомогти Україні.
У понеділок ДТЕК, найбільша приватна енергетична компанія України, повідомила, що отримала 113 мільйонів доларів від Європейської комісії та уряду США для фінансування відновлення виробничих потужностей і захисту основного обладнання від снігу, дощу та морозу.
Але для виснажених чоловіків, яким доручено тримати вогні в Україні, це битва епічних масштабів.
У диспетчерській, відділеній від машинного залу стіною з мішків з піском, Дмитро відпочиває від роботи.
«Деякі захищають фронт на полі бою», — каже він нам. «Ми повинні захистити наш енергетичний фронт».
У той час як інженери ДТЕК беруться за майже неможливе завдання залишатися на крок попереду невпинного наступу Росії, решта країни робить те, що робила з початку війни: адаптується.
З наближенням третьої зими повномасштабного вторгнення вулиці міста знову гудуть і ревуть у ритмі великих і малих генераторів. Світло вимкнено, але магазини та ресторани яскраво освітлені.
У морозному зимовому повітрі витає важкий запах солярки.
У багатоповерхових будинках, де через відключення електроенергії не працюють ліфти і гаряча вода не доходить до верхніх поверхів, мешканці, які звикли тримати під рукою павербанки та ліхтарики, починають впроваджувати нововведення.
Деякі з них інвестували в акумулятори та інвертори, які починають працювати одразу після відключення електрики в будинку.
У 25-поверховому будинку в київському районі Позняки, де проживає близько 700 людей, мешканці зібралися і встановили в підвалі велику систему, потужності якої вистачає на роботу одного ліфта і забезпечення гарячою водою верхніх поверхів.
Для Наталії Андрейко, яка з чоловіком і тваринами живе на 19 поверсі, це щастя.
«Це дивно», — каже він мені на кухні, освітленій лампою на батарейках.
«Страшно, що я такий щасливий лише тому, що в мене є ці елементарні речі. Що я можу спуститися на ліфті зі своїм собакою, а не гуляти в темряві. Що у мене в крані є вода».
Після двох суворих зим Наталія каже, що милується своїми сусідами.
«У нас чудова група людей, — каже він. — Сучасні люди, які розуміють, що можна щось винайти. Разом ми сильні».
Всі українці зайняті вирішенням проблеми відключень електроенергії. Люди перевіряють свої телефони, щоб дізнатися, коли відбудеться наступне відключення, і об’єднують ресурси, щоб купити генератори та сонячні панелі.
Для творців фільму «Збори ОСББ» це ще й благодатний ґрунт для комедії.
У фільмі, прем’єра якого відбудеться на початку грудня, розповідається про різноманітну групу мешканців, які сперечаються про покупку генератора перед зимою.
«Коли людей більше 10 і треба знаходити спільну мову, це завжди весело, — каже сценарист і продюсер фільму Іван Мелашенко.
За його словами, деякі ідеї виникли в результаті гарячих дискусій у груповому чаті у його власній квартирі.
«Це завжди кошмар, тому що кожен має власну думку, і ви не можете знайти рішення».
Сюжет фільму — Як зігрітися, коли в Україні сувора зима — важко назвати комедією.
«Але коли між людьми починаються сутички та конфлікти, у нас, звичайно, з’являються всі жарти, які тільки можна собі уявити», — каже Іван.
Глядачі не шукають ескапізму — війна є важким і неминучим фоном — але вони шукають позитивних новин, каже він.
«Неможливо три роки прожити в таких драматичних і стресових умовах, не відчувши позитивних емоцій», — каже він. «Це потрібно людям».
Як повідомляє: «УкрРудПром» Україна