Загострюється ситуація на Покровському напрямку. Російська з початку серпня війська підійшли до Покровська на 7 кілометрів, скоротивши відстань від передових позицій до околиць міста менше 10 кілометрів.
У Покровську з 19 серпня оголошено «тривалу» комендантську годину, а 2 вересня припинили роботу банки.
З одного боку, наступ Росії на цьому напрямку пов’язаний із раніше озвученою Москвою стратегічною метою – вийти на адміністративні кордони Донецької області.
З іншого боку, за словами експерта енергетичного ринку Олега Попенка, «при владі Покровська РФ, окрім військових, переслідує й економічні». Тут знаходиться єдина в Україні велика шахта з видобутку коксівного вугілля для сталеливарної промисловості, втрата якої боляче вдарить по галузі.
«Теоретично покровське вугілля можна замінити імпортним. Однак, враховуючи обсяги та складну логістику, поки що незрозуміло, наскільки це реально. І ціна там буде значно вища», – додав аналітик Інституту стратегічних досліджень Юрій Корольчук.
Зазначимо, що в цілому область багата на мінеральні ресурси. Особливо поблизу Покровська є багаті поклади літію. Це правда, що його розвиток ще знаходиться на початковій стадії.
Тому загроза втрати Покровська має наслідки для економіки як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
Ми зрозуміли економічну основу наступу російської армії на Покровський.
Єдине джерело коксівного вугілля
«Покровськ є стратегічно важливим містом для української металургії. Адже саме тут видобувають коксівне вугілля, на якому працюють компанії. Іншого джерела такої сировини в країні немає», – говорить керівник «Укрметалургпрому» Олександр Каленков.
Коксівне вугілля видобувається на Шахтоуправлінні «Покровське» (колишня Червоноармійська-Західна No 1), поруч розташований Свято-Варваринський гірничо-збагачувальний комбінат. Ці активи належать компанії Метінвест Ріната Ахметова.
Раніше в Україні було ще одне велике джерело коксівного вугілля — компанія «Краснодонвугілля» (також належить Ахметову), але після війни на Донбасі вона залишилася на непідконтрольній Україні території Луганської області, а в 2017 році » ЛНР» перебрала контроль у Ахметова»
Таким чином, Покровський на сьогодні є єдиним виробником коксівного вугілля в Україні.
За даними Метінвесту, промислові ресурси вугілля в Покровському складають понад 200 млн тонн.
Незважаючи на війну, виробництво тут не було завершено. Торік ми виробили близько 4 мільйонів тонн.
Незважаючи на наближення лінії фронту до Покровська, у лютому цього року вугільна група «Метінвест» запустила 11-ту лаву коксівного вугілля, що дозволило додатково видобути ще один мільйон тонн «чорного золота» протягом наступного року. Загалом у 2024 році Шахтоуправління «Покровське» планувало видобути 5,3 млн тонн вугілля та виробити 2,8 млн тонн концентрату.
Наприкінці квітня, коли лінія фронту значно наблизилася до Покровська, The Irish Times писала, що українські шахтарі все ще видобувають вугілля, буквально за крок від великої війни.
Удар по металургах
Чим загрожує українським металургам втрата покровського вугілля?
За словами Корольчука, в Україну вже завозили коксівне вугілля (власного вугілля було надто мало). Однак, за його словами, якщо Покровський буде втрачений, доставити «додаткові» 4-5 млн тонн буде нелегко, враховуючи логістичні труднощі.
«Швидше за все, будуть використані маршрути до румунських портів, а потім залізниця. З «Укрзалізницею» вже розробляються сценарії збільшення поставок. Однак обсяги досить великі і чи впораються з ними залізничники, не зрозуміло. Більше того, через складну доставку ціна зросте», – каже Корольчук.
Тому, на його думку, досі немає чіткої відповіді на питання, чим замінити українське коксівне вугілля. «Це пов'язано зі зниженням обсягів виробництва та експорту української металопродукції», — додав Попенко.
За даними асоціації «Укрметалургпром», у списку світових виробників чавуну Україна, як і минулого року, посідає 16 місце (загалом у списку 40 країн). При цьому наші виробники протягом року нарощували обсяги: за січень-липень виробництво склало 4,09 млн тонн, тобто на 21,2% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Що стосується сталі, то позиції українських виробників за рік також не змінилися – вони посідають 23 місце у світовому рейтингу, але за обсягом – зростання понад 33% – до 4,6 млн тонн.
Що стосується прокату, то за 7 місяців цього року виробництво зросло на понад 28% до 3,7 млн тонн.
Крім того, за словами Каленкова, планується подальше збільшення виробництва. Наприклад, по сталі – до 7,2 млн тонн на кінець року, тобто на мільйон тонн більше, ніж у 2023 році. Але це станеться тільки в тому випадку, якщо «загальна ситуація не погіршиться», каже Каленков.
Зріс і експорт. За даними Держмитслужби, поставки сортового прокату за 7 місяців ц.р. зросла на 13,7% – до 318,4 тис тон. Основні обсяги – це катанка, яка відправляється до Румунії, Польщі та Болгарії. Також експортується металевий дріт і арматура.
Виручка металургів склала близько 242 млн доларів США, що на 7,6% більше, ніж минулого року.
Однак позитивну динаміку значною мірою можна пояснити низькою порівняльною базою. Наприклад, минулого року сталеливарні підприємства скоротили експорт сортового прокату на 31,4% порівняно з 2022 роком – до 523,8 тис. тонн, а доходи впали на 45% — до 395,2 млн дол.
Каленков розповідає про цілий перелік проблем галузі, починаючи від відключень електроенергії і закінчуючи нестачею кадрів і матеріально-технічними проблемами. Якщо до цього додати дефіцит вугілля, компанії можуть різко скоротити обсяги виробництва, а отже, і експорт.
«Водночас не можна забувати, що металургійні компанії є одними з найбільших платників податків. Минулого року вони сплатили понад мільярд доларів податків. Зменшення податків і валютної виручки вдарить по всій українській економіці», – сказав Попенко.
Перспективи літію
Поблизу Покровська є ще один цінний для України ресурс – Шевченківське родовище літієвих руд, попит на яке нині стрімко зріс у світі (з літію виробляють акумулятори для електромобілів). За даними Державної служби геології та надр України, є поклади літієвих, танталових, ніобієвих, берилієвих руд, а також кварцу та мусковіту. За приблизними підрахунками, майже на 40 гектарах землі можна видобути близько 5 мільйонів тонн оксидів танталу, ніобію, берилію та кварцу.
Це не єдине родовище літію в нашій країні, їх є ще кілька в інших областях України. Ще до війни канцелярія президента планувала «виманити» Ілона Маска в запал.
Проте Шевченківське родовище досі не розроблялося.
Перед війною це хотіла зробити австралійська компанія European Lithium. Але минулого року вона відмовилася від цієї ідеї, заявивши, що Шевченко занадто близько до лінії фронту
Однак уже в січні цього року радник мера Маріуполя Петро Андрющенко писав, що в Донецьку представники «Атомредметзолота» домовилися з «урядом ДНР» щодо деяких документів, які дозволяють видобуток літію з Шевченківського родовища. І на підставі цих «документів» подали заяву на отримання «ліцензії» в Мінприроди РФ. Тоді військовий експерт Олег Жданов припустив, що захоплення родовищ літію було однією з цілей російського наступу.
Як повідомляє: «УкрРудПром» Україна
