Це переклад репортажу кореспондента BBC Сари Рейнсфорд. Оригінальний англійський матеріал доступний на сайті BBC News.
Війна Росії з Україною вступила в нову фазу. Частими та масштабними стали обстріли енергетичної інфраструктури України з використанням безпілотників та ракет, які перевищують можливості існуючої системи ППО.
Вони часто використовують ті самі іранські безпілотники Shahed, якими Тегеран атакував Ізраїль.
Побачивши жорстку реакцію союзників Ізраїлю на цю атаку, Володимир Зеленський зазначив, що коли йдеться про Україну, то «риторика неба не захистить».
Він сказав, що звуки цих безпілотників, чи то над Близькому Сходом, чи над Європою, «мають схвилювати вільний світ».
Українські чиновники кажуть, що вони можуть порахувати на одній руці кількість теплових і гідроелектростанцій по всій країні, які ще не були серйозно пошкоджені або повністю зруйновані.
Україна намагається відремонтувати все, що може, і забезпечити надходження електроенергії до будинків і промислових об’єктів, але російські атаки не припиняються.
Минулого тижня була пошкоджена велика теплоелектростанція під Києвом, а на північному сході, у другому за величиною місті України, Харкові, всі три великі станції лежать у руїнах.
Димові труби ТЕЦ №5 з червоно-білими смугами досі видно з відстані кількох кілометрів. Коли підійти трохи ближче, стає очевидним масштаб руйнувань. У головній будівлі величезна діра. Навколо — безлад із почорнілого металу й потрісканого бетону.
Внаслідок ударів росіян сильно постраждала Харківська ТЕЦ №5
Напад 22 березня був навмисним і руйнівним. П'ять російських ракет влучили в те саме місце, пошкодивши турбіни, генератори та трансформатори та вивівши станцію з ладу. Через тиждень Росія знову завдала удару по електростанціях міста.
Для Ігоря Орловського це особиста справа.
«Це як зруйнований будинок. Це біль і сльози», – розповідає заступник директора станції, ведучи мене крізь завали металу та каміння до місця вибуху ракети.
Працює тут ще з радянських часів.
«Це дуже гірке відчуття. Але водночас спонукає нас все це робити, усунути, повернути. Тому що ми розуміємо свою відповідальність, що за нами півторамільйонне місто, і воно без нас не може. Місто не виживе», – каже він.
З початку повномасштабного вторгнення на цю станцію було скоєно шість атак, але найбільш руйнівною стала березнева.
І деморалізуюче: рік ремонтували одну секцію ТЕЦ, а через два тижні після відновлення робіт Росія вдарила точно на те саме місце.
Інші джерела в енергетичному секторі розповідають подібні історії про дедалі точніші удари. Вони стверджують, що раніше ракети не приземлялися в цьому районі або завдавали меншої шкоди.
Це викликає у декого підозру, що російські агенти в Україні передають Москві інформацію: електростанції займають величезну територію, а пошкодження та ремонт неможливо приховати.
Але Росія вже знає, куди цілити.
Ця техніка була зроблена в СРСР, на руїнах ще видно радянські написи, а в Росії є старі креслення електростанції.
Ігор Орловський підозрює, що влучність російських ударів, ймовірно, пов'язана з інтенсивністю останніх атак. «Якщо випустити п’ять, шість, сім ракет в одне й те саме місце, деякі з них обов’язково влучать».
На навколишніх полях розташовані гігантські електричні опори. Однак з березня по них не тече електроенергія ні з ТЕС №5, ні з інших ТЕЦ Харкова.
Харків повинен отримувати електроенергію із західної України, а це означає обмежені постачання та регулярні відключення електроенергії. Крім того, росіяни також атакували електропідстанції.
Місцева влада намагається мінімізувати наслідки та скоротити тривалість відключень електроенергії в будинках і на підприємствах. Мешканці звикли заряджати свої гаджети та кілька павербанків щоразу, коли з’являється електрика. Вони також роблять запаси води для пиття та вмивання.
Харківське метро і світлофори відновили роботу, хоча і з перебоями. Однак, оскільки ненадійне електропостачання може погіршитися, компанії вирішують проблеми з енергопостачанням самостійно.
Зараз у Харкові обмежено електропостачання, тому перебої з електроенергією відбуваються регулярно
Головним видавничим центром є Харків. Керівник великої поліграфічної компанії Олександр Попович стверджує, що фірма вже кілька тижнів використовує три генератори.
На початку війни за 100 метрів від основної лінії розірвалася ракета.
«Вона знищила всі наші склади і 10 тонн паперу. Але труднощі роблять нас сильнішими», — говорить Попович, випромінюючи дух непохитності та рішучості, які стали візитною карткою Харкова.
«На жаль, я не можу полагодити електрику», — каже він. «Але кожен має виконувати свою роботу». Моя робота — видавати книги, поки ми не переможемо. Треба продовжувати працювати. Ми повинні дати можливість народу України читати нові книги».
Компанія розглядала відхід від російського кордону, але вирішила залишитися і навіть інвестувала в збільшення виробництва.
Тепер, коли Росія знову зосередилася на Харкові, Попович зізнається, що іноді хвилюється: «Але потім я думаю про нашу армію. Наші воїни повинні знати, що вони не захищають порожні міста. Вони захищають міста, де живуть люди.
Десятки його співробітників пішли на фронт. Біля головного входу – фото одного з них, який загинув на Східному фронті.
Зараз із фронту надходять тривожні новини.
На вихідних Верховний головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський заявив, що ситуація на окремих ділянках лінії фронту значно погіршилася.
Тепла погода та сухий ґрунт дають Росії можливість використовувати бронетехніку під час наступу та знову тиснути на українські сили, написав він у своєму Telegram-каналі.
Особливо інтенсивні бої точаться в районі Часового Яру на Донбасі. Генерал вважає, що Москва хоче окупувати цю територію до 9 травня.
Сирський розповів про героїчні зусилля своїх воїнів у відбитті щоденних атак ворога. Але він також помічав необхідність покращення їхнього морально-психічного стану.
Після більш ніж двох років війни його бійці виснажені. Але коли київські депутати нарешті проголосували за новий закон, який регулює мобілізацію чоловіків, поправку, яка встановлювала максимальний термін участі в бойових діях, зняли.
Для боротьби з великою ворожою армією Україні потрібен кожен її воїн.
Падіння морального духу посилюється відсутністю боєприпасів до лінії фронту та тим фактом, що Конгрес США ще не схвалив ключовий пакет допомоги для Києва.
Українські воїни, як і всі інші українці, відчувають, що їх війна поступово зникає з міжнародного порядку.
І тепер з’явився новий привід для занепокоєння: багато хто помічає різницю у реакції на поглиблення кризи на Близькому Сході.
Ізраїль отримав пряму підтримку від союзників у захисті свого неба від іранських ракет і безпілотників, тоді як ті ж країни обмежують свою допомогу Україні, яка щодня зазнає нападів з боку Росії.
Президент Зеленський у своїй заяві, засуджуючи дії Ірану, дав зрозуміти, що він розчарований.
«Слова не зупиняють дрони чи збивають ракети. Це може зробити лише відчутна допомога. Допомога, на яку ми чекаємо» він написав Президент України в соціальній мережі X.
Німеччина пообіцяла негайно надіслати Україні ще один ЗРК Patriot. Подякувавши канцлеру Олафу Шольцу за підтримку у критичний момент, Володимир Зеленський закликав інші країни наслідувати його приклад.
Такою безпекою були б задоволені працівники електростанції №5 у Харкові.
Повторні напади
«Ми щойно все виправили, і тепер доведеться починати все спочатку», — сказав мені співробітник на ім’я Юрій. «У нас все буде добре, але головне, щоб знову не потрапили!»
Коли він і його колеги оцінюють збитки, рятують те, що можна врятувати, і розробляють план відновлення, вони щодня багато разів чують сирени повітряної тривоги.
Як пояснює мені офіцер пожежної охорони, є два види рейдів. Якщо загроза зосереджена в прикордонній зоні, приблизно за 40 км від електростанції, частина співробітників продовжує працювати.
«Але якщо є ракетна загроза Харкову, ми заявляємо: «Терміново!». Негайно йдіть до притулку!» — каже.
Це уповільнює одужання і руйнує нерви. Будь-яка ракета, випущена по Харкову, досягне його за лічені секунди, і є багато доказів загрози, яку це становить.
Але до роботи повернулися не лише інженери та конструктори.
Коли ми приїхали на вокзал, група жінок чистила доріжки, фарбувала бордюри і навіть висмикувала кульбаби біля головного входу.
Трохи пізніше, під час чергового рейду, я знайшов їх у притулку.
«Життя триває, а ми все одно повинні стежити за порядком», — сказала одна з жінок, хоча вся електростанція в руїнах. — Ми любимо, щоб усе було чисто й охайно. Це наша робота. Але це також корисно для духу!».
Жінки також перефарбували підземне бомбосховище в зелений колір, освітлюючи темряву холодного бункера, побудованого для захисту від ядерної атаки Заходу.
Натомість захищає українців від балістичних ракет, запущених сусідом.
«Вони кажуть, що хочуть, щоб ми здалися, хочуть налякати нас, щоб ми втекли», — каже інша жінка, коли сигнал тривоги закінчується, і вона готується повернутися до роботи. — Вони хочуть, щоб ми виїхали з Харкова. Але ми не будемо цього робити».
Сара РЕЙНФОРД, BBC, Харків
Як повідомляє: «УкрРудПром» Україна
